Жителі вулиці Сосюри у Вінниці вже багато років чекають на ремонт дороги. Після дощів там важко пройти, а взимку проїзд стає небезпечним. Люди власними силами засипають ями камінням, але покриття продовжує руйнуватися.
Місцева жителька Наталя Рижак розповіла, що живе тут понад 40 років, і за цей час дорогу жодного разу не асфальтували — лише підсипали щебенем чи відсівом. Однак після опадів ями збільшуються, а калюжі перетворюються на пастки.
«На нашій вулиці немає навіть клаптика землі, щоб пройти спокійно. Доводиться перестрибувати через калюжі, а якщо послизнешся — впадеш у воду», — каже пані Наталя.

За словами мешканців, звернення до влади неодноразові, проте результату немає. Більше 15 родин об’єдналися, щоб домогтися уваги чиновників. Пенсіонерка Валентина Єфімова каже, що іншої дороги до магазину, амбулаторії чи зупинки громадського транспорту просто не існує.
«Більшість із нас — люди похилого віку. Йти дорогою небезпечно, можна посковзнутися або впасти у яму», — розповідає жінка.
Через поганий стан покриття потерпають і автомобілісти. Місцева мешканка Юлія Прокопенко пояснює, що на деяких ділянках легковим авто проїхати неможливо.
«Машина з низьким кліренсом постійно чіпляє днищем. Інколи доводиться шукати об’їзди», — каже Юлія.
Ініціатором чергового звернення став Віталій Дахнівський. За його словами, попередні прохання до міської ради закінчувалися лише обіцянками.
«Минулого року ми добилися, щоб принаймні грейдер вирівняв поверхню, але цього вистачило ненадовго. Дощі знову все зруйнували», — зазначив чоловік.

Голова квартального комітету «Соняшник» Антоніна Муржак нагадує, що ще до початку повномасштабного вторгнення мешканцям пропонували заасфальтувати вулицю за умов співфінансування з міською радою.
«Пропонували людям внести по 3 тисячі гривень із двору, але більшість тут — пенсіонери, тому зібрати кошти не вдалося», — пояснила вона.
Як повідомила голова асоціації органів місцевого самоврядування Наталя Панчук, вулиця Сосюри належить до приватного сектору, тому потрапляє під програму співфінансування. За її словами, 70–80% витрат бере на себе місто, решту — жителі.
«Щоб потрапити до програми, потрібно письмово звернутися до квартального комітету, створити ініціативну групу та подати заявку на асфальтування», — уточнила посадовиця.
Поки жителі продовжують самостійно підсипати яму за ямою, сподіваючись, що влада цього разу почує їхній заклик і нарешті відремонтує дорогу, яка не бачила асфальту вже понад чотири десятиліття.
