В регіоні падають рівні ґрунтових та підземних вод, а річки й криниці міліють. Геологи бачать потенціал у затоплених гранітних кар’єрах, які можуть стати стратегічними резервуарами питної води, але законодавство та безпека залишаються викликами.
Чому висихають річки та криниці
В останні роки Вінниччина, як і більшість України, стикається з дефіцитом води. Геолог Іван Українець пояснює: головна причина — зменшення зимових опадів. Сніг, що тане, за відсутності випаровування просочується в ґрунт і живить підземні води, включно з «верховодкою» у криницях.
“Останні 20 років сніжні зими стали рідкістю, що призвело до відсутності належного поповнення вод”, — зауважив Українець.
Повернення сніжних зим могло б відновити природні водні ресурси, але більш реалістичним шляхом є контрольоване використання локальних резервуарів.
Кар’єри як штучні резервуари
Геолог називає затоплені гранітні кар’єри унікальним ресурсом. Їхня глибина місцями перевищує Шацькі озера. Наприклад, Черепашинецький і Могилівський кар’єри можуть вмістити величезні обсяги води, а Гніванський — до 40–50 мільйонів кубометрів.
“Вода в таких кар’єрах — це підземні води високої якості. Кожен гранітний кар’єр працює як велетенська криниця”, — пояснив Українець.
Деякі кар’єри вже популярні для відпочинку. Черепашинецький приваблює туристів з інших регіонів. Очікується, що з часом до них долучаться Сабарівський, Стрижавський та Могилівський.
Проблеми законодавства та охорони
Попри потенціал, кар’єри не мають офіційного статусу водних об’єктів і не охороняються державою. Забруднення таких водойм практично не карається, бо вони вважаються техногенними. Українець підкреслив:
“Це могли б бути прекрасні резервуари з водою, якби їм надали відповідний охоронний статус і законодавчо регулювали їхнє використання, не дозволяючи забудовувати береги”.
Вода накопичується у кар’єрах завдяки підземним потокам та атмосферним опадам. Без таких котлованів вода просто стікала б у річки, але штучні резервуари дозволяють її утримувати і використовувати.
Радіаційна безпека гранітних вод
Подільський гранітний щит має дещо підвищений природний радіаційний фон, але він не робить воду небезпечною. Радонова вода зустрічається лише у Хмільнику та Немирові і використовується виключно для лікувальних процедур.
“Якщо в гранітних водах немає урану та радону, вони абсолютно безпечні. Більші проблеми можуть виникати лише через радіоактивне забруднення з Чорнобильської зони”, — зазначив експерт.
Резервне водопостачання Вінниці
Місто здебільшого споживає воду з річки Буг, майже не маючи альтернатив. У 1970–1980-х роках геологи розвідали два підземні родовища — Бузьку та Деснянську ділянки. Вода там фільтрується природним шляхом і придатна для пиття.
- Бузька ділянка могла б постачати до 10 тисяч кубометрів води на добу.
- Деснянська — близько 5 тисяч кубометрів на добу.
- Разом — 15 тисяч кубометрів, достатньо для базових потреб у надзвичайних ситуаціях.
Для пошуку води пробурили близько 700 свердловин, частина з яких стала промисловими, а інші законсервовані. Територія навколо водозаборів залишилася незабудованою, що дозволяє охороняти воду. Проте місто досі не має повноцінного резервного водозабору.