Андрій Багінський, ветеран російсько-української війни з Вінниці, після важкого поранення та втрати ноги на фронті, знайшов нове покликання. Замість відчаю він відкрив для себе плетіння виробів зі штучної лози, створюючи у своїй майстерні оригінальні кашпо та вази, які вже знайшли своїх покупців.
45-річний Андрій був мобілізований у квітні 2022 року. Його шлях на фронті пролягав через найгарячіші точки — Херсонщина, бої за селище Кринки, і, зрештою, Донеччина. Під час виконання обов’язків кулеметника у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади він отримав важке поранення. Мінометний обстріл у лютому 2025 року забрав його ногу, але не здолав духу.
“Ми тримали оборону, щоб не пустити ворога в село. Міномет працював, ми відстрілювалися, бо вони штурмували нас, але далі нічого не сказав”, — згадує Андрій про страшний день на фронті.
Після численних операцій та ампутації ноги, Андрій не здався. Завдяки підтримці родини він почав шукати способи, як адаптуватися до нових умов життя. Одним із таких способів стало хобі, яке стало справжнім ремеслом — плетіння виробів із ротанга. Його дружина, Інна, подарувала йому на день народження тренувальний набір для плетіння. Спочатку Андрій сумнівався, але згодом це заняття принесло йому не тільки відволікання, а й справжнє задоволення.
“Сестра подарувала набір для плетіння. Спочатку два тижні він просто лежав, але потім я вирішив сплести їй щось, щоб відчепилася. Коли працюєш — це приносить радість. Якщо щось не виходить — переробляєш, поки не стане так, як хочеш”, — пояснює Андрій.
Власну майстерню Андрій облаштував у себе вдома. Сьогодні він виготовляє один виріб на день: кашпо, вази, горщики для квітів, всі з ротанга. Разом із Інною вони організували невеликий бізнес — приймають замовлення через соціальні мережі. Інна, яка стала його бізнес-менеджером, займається реалізацією продукції, а Андрій — безпосередньо виготовленням.
“Він виготовляє, я реалізую. Ми хочемо створити маленький ветеранський бізнес, показати іншим хлопцям, що не треба впадати у відчай. Жити треба, радіти життю і працювати”, — додає Інна.
Усього за півтора місяці Андрій виготовив більше 30 виробів. Цей бізнес не тільки став для нього можливістю заробити, а й дав шанс на нове життя після важкої травми. Андрій та Інна вірять, що їхній приклад може стати натхненням для інших ветеранів, які пережили труднощі війни.
Цей ветеранський бізнес — це не лише виготовлення красивих виробів, а й символ відродження, боротьби за краще майбутнє та приклад того, як навіть після великих втрат можна знайти силу йти далі та створювати нове.