Майстриня з села Біла Ямпільської громади, Мирослава Болтян, вже 16 років перетворює буденні речі на справжні мистецькі об’єкти за допомогою петриківського розпису. В її доробку сотні глечиків, дощечок, хлібниць і меблів, а сама майстриня переконана: кожен мазок у петриківці має своє значення і це — не малювання, а письмо.
Мирослава зізнається, що свій творчий шлях почала майже з нуля. До вступу у вінницьке училище №5 вона не мала художнього досвіду.
“Я взагалі не вміла малювати. Не знала, як тримати пензлик, чим гуаш відрізняється від темпери. У мене були тільки олівці та фломастери. Коли вперше побачила петриківський розпис — іграшки, хлібниці, дощечки — я зрозуміла: хочу бути тут”, — розповіла майстриня.
Навчання тривало три роки і вимагало повної віддачі. Першою самостійною роботою стала розписана кухонна дощечка, подарована матері, яка збереглася й донині.
Мирослава наголошує, що петриківський розпис — це точна послідовна робота, де важливий кожен рух пензля.
“Я завжди кажу: це не малювати, це писати. Тут не можна поспішати чи “замазати”. Якщо рука не відчуває — нічого не вийде”, — пояснила майстриня.
Робота починається з фону, після чого з’являються квіти, листя, ягоди та птахи. Для петриківки використовують гуаш або темперу, адже акварель не дає потрібних кольорових переходів. У колекції майстрині десятки пензлів — частина з них виготовлена власноруч.
- Пензлі з котячої, свинячої та білкової шерсті
- Деякі саморобні за давніми техніками
- Під час роботи одночасно використовує кілька пензлів, ще десяток — поруч
Особливе місце у творчості Мирослави займають глечики з чорним фоном і яскравими квітами — серія, що з’явилася під час війни.
“Хотілося світла. Тому ромашки, соняшники, голуби. Нехай навіть на чорному — але про життя”, — поділилася майстриня.
За словами Мирослави, розпис допомагає переживати складні емоції, заспокоює та повертає відчуття часу. Вона переконана, що для петриківки не обов’язково мати початкові художні навички, головне — бажання та терпіння.
“Я не вміла малювати зовсім. Але якщо людина хоче — вона навчиться. Петриківка вчить терпінню, любові й вірі в себе”, — додала майстриня.
Сьогодні у домі Мирослави розписані меблі, хлібниці та підставки під вазони. У планах — разом із мамою розписати всю кухню, створивши справжню галерею домашнього мистецтва.