На тлі масових протестів у Ірані адміністрація Дональда Трампа розглядає потенційні військові удари по країні. Минулорічні атаки на ядерні об’єкти Ірану відзначалися як одне з найбільших досягнень американських ВПС, коли бомбардувальники B-2 скинули 14 найбільших у світі бомб, уразивши дві установки.
Аналітики вважають, що удари могли б бути спрямовані на командні центри та інші об’єкти, пов’язані з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР), а також на сили Басідж і іранську поліцію. Проте багато з таких цілей знаходяться у густонаселених районах, що створює високий ризик цивільних жертв.
“Втрати роблять нас іноземною державою, яка намагається придушити, домінувати над Іраном, а не визвольною силою”, – попереджає колишній капітан ВМС США Карл Шустер.
За словами аналітика Пітера Лейтона з Австралії, можливими цілями можуть стати домівки іранських лідерів. Хоча військова цінність таких ударів обмежена, вони слугували б символічним жестом на підтримку протестувальників. Також Вашингтон може завдати ударів по комерційних об’єктах, що належать КВІР та вищому керівництву Ірану, адже до двох третин ВВП країни контролює ця структура.
“Мета полягає в тому, щоб керівництво і рядові члени КВІР більше турбувалися про власне виживання, ніж про виживання режиму”, – пояснює Шустер.
Аналітики зазначають, що на відміну від минулорічного використання B-2, цього разу більш ймовірним є застосування крилатих ракет «Томагавк» із морських носіїв або JASSM з дальністю до 1000 кілометрів. Ці ракети можна запускати з різних літаків і бомбардувальників, включно з F-15, F-16, F-35, B-1, B-2, B-52 та F/A-18. Безпілотники також розглядаються як варіант.
“Малоймовірно, що літаки з екіпажем будуть скидати боєприпаси малої дальності або бомби вільного падіння, оскільки це, ймовірно, буде оцінено як занадто ризиковано”, – пояснює Лейтон.
На думку експертів, будь-яка потенційна операція буде короткою, драматичною і максимально показовою для ЗМІ, з мінімальним ризиком для американських військових. Такий підхід відповідає загальній тактиці адміністрації Трампа, яка надає перевагу гучним, швидким і символічним діям на підтримку союзників всередині Ірану.