Для Народного художнього колективу України ансамблю танцю «Радість» черговий творчий рік завершився масштабною подією в Палаці дітей та юнацтва. Велика програма, що поєднала хореографію та вокал, стала справжнім іспитом на майстерність для всіх вихованців і зворушливим фіналом для 14 цьогорічних випускників. Для цих юнаків та дівчат вечір став особливим – вони востаннє вийшли на рідну сцену як частина колективу, якому присвятили значну частину свого дитинства.
Свій 28-й день народження ансамбль зустрів за повної глядацької зали. Проте за лаштунками за лічені хвилини до початку панувала атмосфера граничної концентрації: артисти ретельно перевіряли кожну деталь строїв – від фіксації традиційних віночків до надійності пасків на чоловічих костюмах. Хлопці та дівчата подумки відтворювали складні па, налаштовуючись на ідеальне виконання перед виходом до публіки.
Творчий звіт об’єднав на сцені 120 юних артистів, які презентували 28 різнопланових номерів. Кожен вихід – це результат виснажливих щоденних репетицій, де шліфувалася точність рухів та виховувалася залізна дисципліна. Секрет успіху «Радості» полягає у синергії між педагогами та дітьми, побудованій на абсолютній довірі та щирому бажанні нести глядачеві красу українського народного мистецтва.
За майже три десятиліття “Радість” виросла у колектив, який знають далеко за межами Вінниці. За цей час ансамбль став учасником понад двохсот фестивалів в Україні та за кордоном, а українське мистецтво з великим успіхом представляв на престижних фольклорних фестивалях у 33 країнах Європи, Азії та Африки. Сьогодні у “Радості” мистецтву хореографії навчаються понад 300 дітей віком від 5 до 18 років, – розповідає директорка департаменту освіти міської ради Оксана Яценко.
Цього літа стіни закладу залишають 14 вихованців, для яких ансамбль став школою життя. У Палаці дітей та юнацтва підкреслюють, що за роки свого існування «Радість» перетворилася на один із ключових елементів культурного бренду Вінницької громади.
Ансамбль “Радість” займає визначне місце в культурному просторі, тому що розвиває дитячу творчість, бере активну участь у концертах і фестивалях, популяризує мистецтво серед молоді та зберігає національні культурні традиції, – розповідає директорка Палацу дітей та юнацтва Ірина Матусяк. – “Радість” – це місце, де народжуються мрії, розкриваються таланти й формується віра дитини у власні сили через силу мистецтва.
Художній керівник ансамблю, заслужений працівник культури України Віктор Бойко, згадує, як майже тридцять років тому все розпочиналося з ентузіазму та мінімальних ресурсів. Шлях від маленького гуртка до потужного бренду вимагав колосальної віри в обрану справу та щоденної праці над розвитком дитячих талантів.
28 років тому “Радість” фактично починалася з нуля. Було 12 дівчаток. Шили костюми, ставили перші номери, зацікавлювали дітей, щоб вони приходили й залишалися в колективі. Сьогодні в ансамблі вже понад 300 дітей, у репертуарі – понад чотирьох десятків танців, є вокальний напрям, а сам колектив став потужним і знаним далеко за межами Вінниці. Для нас важливо не лише навчити дитину танцювати чи виступати на сцені. Передусім хочемо, щоб діти виростали відповідальними, уважними одне до одного, відкритими, дисциплінованими, – зазначає Віктор Бойко.
Керівник переконаний, що публічні виступи мають величезний вплив на формування особистості дитини, допомагаючи їй долати внутрішні бар’єри та страхи.
Часто малеча приходить до зали зовсім невпевненою у собі, але з часом сцена трансформує їх. Головний принцип педагогів «Радості» полягає у постійному самовдосконаленні: бути кращим за себе вчорашнього. Хоча хореографія вимагає тривалого часу для досягнення результату, саме цей шлях через зусилля та витримку гартує справжній характер вихованців.
За історію колективу його випускниками стали тисячі вінничан, і кожен з них виніс із репетиційних залів важливі життєві уроки.
Випускники далі проявляють себе в житті як відповідальні, ініціативні особистості, які вміють організувати себе й інших. І це для нас дуже цінно. Попри війну, попри те, що зараз менше урочистостей, ми продовжуємо працювати й представляти Вінницю та Україну за кордоном. Головна місія колективу – робити дітей людяними й щасливими. І це залишається з ними на все життя, – підсумовує Віктор Бойко.
Для Надії Іванішиної, яка присвятила ансамблю 13 років, «Радість» стала другою родиною. Дівчина ділиться, що народний танець став для неї не просто захопленням, а потужним джерелом емоцій та спогадів, які вона пронесе через усе доросле життя.
Я відтанцювала в “Радості” 13 років. Для мене українські народні танці були важливими ще з дитинства, а з часом і сам колектив став справжньою сім’єю. За ці роки сцена дала мені дуже багато – і в емоційному сенсі, і в людському. Це досвід, спогади, відчуття великої команди, в якій усі підтримують одне одного, – розповідає артистка. – Мені подобаються всі танці, які є в репертуарі, але серед улюблених – “Буковинський”, “Волинка” і “Вишивальниця”. У “Волинці” дуже люблю костюми і сам характер танцю, його мотив. А “Вишивальниця” для мене ближча емоційно, бо це дуже красивий, повільний номер, який має гарний вигляд зі сцени.
Особливе місце у пам’яті вихованців займають гастролі. Надія згадує літню поїздку до Франції, де реакція іноземної публіки на українську культуру дала артистам відчуття важливості їхньої спільної місії.
Коли на тебе дивляться очима, повними захоплення, коли ти відчуваєш, що українська культура відгукується в душах людей. І, напевно, одне з найціннішого в цьому – те, що ми робимо це разом. Залаштунки теж багато чому вчать. Глядач бачить усмішки, красиві костюми, легкість на сцені, але за цим стоїть велика праця. Між номерами часто є лише лічені хвилини, щоб перевдягнутися, зібратися і знову вийти на сцену. Це велика спільна робота – і наша, і педагогів, які завжди поруч. Саме тому “Радість” для мене – важлива частина життя, – продовжує Надія.
Справжнє життя ансамблю приховане від очей глядача – воно в щоденному поті репетицій, у суворій самодисципліні та хвилюванні перед кожним виходом. Те, що публіка сприймає як легкий та витончений рух, є результатом титанічної праці колективу та педагогічного складу.
Сьогодні «Радість» не зупиняється на досягнутому, продовжуючи виховувати нові покоління українців, для яких національне мистецтво стає фундаментом для віри у власні сили та майбутнє.