В Україні офіційно розпочато створення єдиної національної бази даних ДНК родичів зниклих дітей. Цей масштабний проєкт має стати ключовим інструментом у поверненні додому викрадених, депортованих та примусово переміщених дітей, яких забрали російські окупанти.
Ініціативу реалізують спільно Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Уповноважений з питань зниклих безвісти та Міжнародна комісія з питань зниклих осіб. Як зазначають у відомствах, база даних створюється виключно з метою встановлення долі дітей, які зникли безвісти, і захищатиметься на рівні Нацполіції.
Як діє новий механізм
Родичі зниклих дітей можуть звернутися до спеціалізованого центру з розшуку та надати зразки ДНК. Збір і аналіз зразків фінансує держава, а сама процедура є добровільною.
Уже у 2023 році понад 400 українців у Німеччині та Польщі здали ДНК-зразки, що дозволило ідентифікувати 90 осіб, зниклих безвісти. У 2024 році географію збору розширено на шість країн ЄС і Туреччину.
«Єдина ДНК-база даних родичів дітей, зниклих безвісти, — це про марафон, а не спринт. Це спроба забезпечити викраденим дітям право на правду», — наголосила юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
Скільки дітей у розшуку
Станом на сьогодні в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, фігурує 2 740 дітей, які не досягли 18 років на момент зникнення. Лише у 2024 році вдалося повернути 449 дітей, яких утримували в РФ. Водночас за офіційними даними, Росія депортувала щонайменше 19 546 дітей, однак реальні цифри можуть бути значно більшими.
Недостатньо одного зразка
Фахівці підкреслюють, що для ефективної ідентифікації необхідно збирати кілька зразків — зокрема від батьків або дітей, адже дані далеких родичів не завжди дають точний результат. ДНК-дані також можуть бути використані для підтвердження факту смерті, якщо дитина загинула в умовах війни.
Росія продовжує вивозити дітей
Попри міжнародний тиск, Росія планує вивезти влітку ще 50 тисяч українських дітей до своїх так званих оздоровчих таборів. За словами Рашевської, ці дії є частиною політики русифікації та військового виховання. Росія досі не допускає міжнародних спостерігачів на окуповані території, що ускладнює розслідування і повернення дітей.
Створення ДНК-бази має не лише гуманітарну, а й правову мету — зібрані докази можуть стати підґрунтям для притягнення винних до відповідальності на міжнародному рівні.