У селищі Дашів на Вінниччині старовинний палац родини Потоцьких став осередком сучасної освіти — тут нині діє спеціальна школа для дітей з особливими освітніми потребами. Будівлі понад два століття, і за цей час вона змінила чимало ролей, залишаючись місцем турботи про дитинство.
Про історію та сучасне життя палацу розповіли місцева краєзнавиця Наталя Головченко та представники колективу закладу.
Освітній заклад у стінах палацу
Сьогодні у спеціальній школі навчаються 110 учнів. Умови максимально адаптовані до потреб вихованців. Як зазначила заступниця директора з навчально-виховної роботи Олена Гончар, будівля зберегла історичний вигляд, хоча і зазнала необхідних змін:
«Замінено всі вікна та двері, частково переплановано приміщення. У погребі облаштовано найпростіше укриття — під час тривог учні спускаються туди навіть уночі».
У палаці не лише навчаються діти — він відкритий і для екскурсій. Туристів приваблює його унікальна архітектура, а ще більше — жива історія закладу, який продовжує служити дітям, як і століття тому.
Шлях від маєтку до прихистку
Палац почали зводити за наказом литовського писаря графа Плятера. Проте добудувати не встиг — продав маєток разом із землями родині Потоцьких за 1,7 мільйона злотих. За словами Наталі Головченко, останньою власницею перед Першою світовою була Софія Ржевуцька-Підгірська.
Після революційних подій палац втратив статус панської резиденції та перетворився на дитячий будинок. З того часу його доля міцно пов’язана з вихованням і навчанням дітей:
- у 1920-х роках тут діяли дві школи — для українських та єврейських дітей;
- у 1930-х роках — сільськогосподарська школа;
- у роки Голодомору та репресій — дитбудинки для сиріт і дітей репресованих;
- пізніше — школа-інтернат, а нині — спеціальна школа.
Архітектурна спадщина на службі громади
У 1979 році Палац Потоцьких у Дашеві визнали пам’яткою національного значення. Він перебуває на балансі Вінницької обласної ради. Головний корпус — зразок класицизму з іонічними колонами, що збереглися до нашого часу. Резиденція займає 3,5 гектара.
Попри історичний статус, головна цінність палацу — його сучасне призначення. Місце, що бачило війни, революції та втрати, стало простором підтримки, розвитку та турботи про дітей, які потребують особливої уваги.