На четверту річницю повномасштабного вторгнення у Крижопільській громаді, що на Вінниччині, відкрили особливий меморіал — Алею Надії. Це місце не про прощання, а про віру: на банерах зафіксовані обличчя тих, на чий дзвінок щодня чекають рідні.
Загалом у громаді нараховують 59 захисників, які перебувають у полоні або мають статус зниклих безвісти. Наразі на алеї розмістили портрети 43 воїнів. Ініціатива створення такого простору належить родинам військовослужбовців, а реалізувати задум вдалося завдяки підтримці з місцевого бюджету.
Понад двісті людей зібралися на відкритті, аби розділити спільний біль та спільну надію. Серед присутніх — матері, дружини, діти та небайдужі мешканці громади. Кожна історія тут — це відкрита рана. Сестра Дмитра Флори (позивний «Фара»), Іванка, розповіла, що її брат зник ще у квітні 2024 року під час боїв на Покровському напрямку. Дівчина вірить, що ця алея — тимчасова.
«Ми надіємося, що наші хлопці всі повернуться додому якнайшвидше живі і здорові. І хай обов’язково кожен після повернення зніме себе, свій портрет, з даної алеї», – зазначила Іванка Флора.
Для багатьох родин це місце стало єдиною можливістю публічно заявити про свій чекання. Матері та сестри ділилися своїми історіями:
- Марія Брижчук шукає сина Валерія («Сержант»), який зник під Покровськом у грудні 2025 року.
- Надія Красілова чекає на Сергія Шнайдера – зв’язок із ним обірвався у березні 2025 року під Константинополем.
- Світлана Калугер прийшла заради брата Олексія Єрофеєва («Єроха»), річниця зникнення якого припала саме на переддень відкриття алеї.
- Жанна Савчук прийшла підтримати свого сина Ігоря, щиро вірячи, що він обов’язково повернеться додому.
Місцева мешканка Наталія Фасольняк, яка втратила на війні двох племінників, каже, що найважче – пояснювати дітям сенс статусу «зниклий безвісти». Вона переконана: громада має гуртуватися навколо цих родин, адже ця війна торкнулася кожного серця.
Завершився захід освяченням меморіалу, яке провів Благочинний Крижопільської громади ПЦУ отець Петро. Тепер кожен, хто проходить повз ці фотографії, знає: за кожним обличчям стоїть родина, яка не припиняє боротьбу за повернення своєї близької людини.