У сучасному літературному процесі, де історичні романи традиційно зберігають популярність, твір Євгенія Литвака «Епоха слави і надії» вирізняється оригінальним підходом як до структури, так і до подачі історичних подій. Особливої уваги заслуговує його формат — веброман, створений у межах контенту соціальних мереж.
Історія в центрі сюжету
Твір має чітку тричастинну структуру, де центральне місце займає саме історична частина, що має окрему назву, ідентичну до заголовка всього роману. Вона не лише займає ключову позицію у композиції, а й несе головне смислове навантаження.
Хоча роман спирається на реальні події — зокрема, війну мауреїв під проводом царя Ашоки проти Калінги, — автор свідомо відходить від суворої історичної достовірності. Замість цього він вводить у канву твору персонажів зі скандинавських міфів, зокрема берсерків, створюючи своєрідне поєднання культур, релігій і фольклору.
«Подібне змішування не викликає у читача спротиву чи сумнівів, бо автор дуже майстерно вдається до містифікації історичного», — зазначає рецензент О.В. Колесник.
Поєднання традиційного й нетипового
Хоча історико-фантастична тематика не є новою для світової літератури, в українському контексті поява таких творів у форматі Instagram-веброману — рідкість. Це рішення робить книгу безпрецедентною на сучасному літературному ринку. Твір Литвака можна розглядати як приклад адаптації класичного жанру до вимог цифрової епохи.
Можливості для адаптації
Історична частина роману має самодостатню завершеність і потенційно може бути виділена як окремий твір. Автор дотримується традицій пригодницького роману, що робить текст доступним для екранізації. Влучні порівняння з класичними кінострічками, як-от «Індіана Джонс» чи «Код да Вінчі», недаремні — у випадку якісної адаптації твір має всі шанси на комерційний успіх.
Складні теми та міжрелігійний контекст
Окремої уваги потребує сюжетна лінія, що стосується раннього життя Ісуса Христа до 33 років. Попри відсутність підтверджених історичних фактів, автор пропонує власну інтерпретацію взаємозв’язків між християнством, буддизмом та іншими релігійними системами. Це викликає певний сумнів з точки зору академічного релігієзнавства, однак не применшує художньої цінності твору.
Незважаючи на ці суперечливі моменти, «Епоха слави і надії» залишається прикладом сміливих творчих пошуків і здатна зацікавити як поціновувачів історії, так і прихильників альтернативної фантастики. Це яскравий приклад того, як сучасна українська література розширює жанрові межі, експериментуючи з формою, змістом і платформою.
Рецензія: О.В. Колесник, викладач вищої категорії, циклова комісія правових дисциплін, Вінницький фаховий коледж економіки та підприємництва ЗУНУ
