Новим президентом Польщі став Кароль Навроцький — кандидат від правоконсервативного табору, який відомий своєю критичною риторикою на адресу України. Його позиції щодо євроатлантичної інтеграції нашої держави вже викликали хвилю занепокоєння як у Варшаві, так і в Києві.
Україна і НАТО: принципова відмова
Ще до оголошення результатів виборів Навроцький відкрито заявляв про намір заблокувати євроатлантичні прагнення України. На зустрічі з виборцями в місті Турек він підкреслив, що не бачить майбутнього України в НАТО, поки, за його словами, Київ не “вирішить питання Волинської трагедії”.
“До того часу, поки не буде дозволено ексгумацію польських жертв на українській території, я не зміню своєї думки. Моєю партією є Польща”, — заявив Навроцький.
Крім того, він назвав дискусії щодо вступу України до Альянсу “безглуздими”, оскільки вважає, що такий крок може втягнути НАТО у пряму війну з Росією.
Погляди на війну і російську агресію
Попри критичні висловлювання на адресу України, Навроцький визнає, що відповідальність за війну несе саме Росія. Водночас він неодноразово атакував європейських політиків, зокрема Дональда Туска, звинувачуючи їх у “наївності” та недалекоглядності у відносинах з Кремлем.
Ізоляціонізм і захист польських інтересів
Новий президент Польщі чітко окреслює свої пріоритети — це посилення суверенітету країни і протидія зовнішньому впливу, зокрема з боку Європейського Союзу. Він категорично виступає проти створення спільної європейської армії та передачі наднаціональних повноважень у сфері освіти, сільського господарства й управління природними ресурсами.
“Я не підписуватиму жодних угод, які можуть перетворити ЄС на квазідержаву”, — підкреслив Навроцький.
Також він різко критикував чинний польський уряд за надто тісну співпрацю з Києвом і виступав проти відправки польських військових в Україну, наголошуючи, що Варшава має дбати перш за все про власну безпеку.
Обрання Навроцького президентом Польщі, про що офіційно стало відомо 2 червня, може стати новим викликом для українсько-польських відносин. Його риторика свідчить про зміну акцентів у зовнішній політиці країни та переосмислення партнерства з Києвом у контексті війни та євроінтеграційних прагнень України.