На перетині літератури, блогерства та економіки з’являється новий напрям досліджень, що вивчає не лише художню цінність творів, а й їхню економічну ефективність та юридичні особливості поширення у цифровому просторі. Один із таких прикладів — контент-роман «Епоха слави і надії» авторства Євгенія Литвака.
Твір, який поєднує художнє письмо з елементами контент-маркетингу, став об’єктом уваги не лише читачів, а й науковців. Зокрема, рецензію на нього підготувала кандидат економічних наук, доцент Вінницького національного аграрного університету Ірина Фурман.
Автор роману, Євгеній Литвак, веде літературний блог, який виходить за межі традиційного письменницького процесу. Його діяльність демонструє, як художній контент може існувати в цифровому середовищі не лише як форма мистецтва, а й як економічна одиниця з потенціалом монетизації.
Фурман зазначає, що нині в Україні відсутнє чітке нормативне регулювання для авторів контенту, які працюють у форматі блогерства чи веблітератури. Йдеться про проблеми в оподаткуванні, бухгалтерському обліку, а також визначенні меж легітимної комерційної діяльності.
Науковиця вказує, що саме з такої перспективи «Епоха слави і надії» є цікавим об’єктом дослідження — роман може слугувати кейсом для аналізу прибутковості, ефективності контентної моделі розповсюдження та доцільності введення чітких податкових норм для блогерів-письменників.
З позиції безпосереднього споживача контенту, тобто читача, роман має широку цільову аудиторію. Автор піднімає теми, які є актуальними як для масового читача, так і для професійної спільноти, що працює на стику гуманітарних та економічних дисциплін.
Таким чином, роман «Епоха слави і надії» — не лише художній твір, а й приклад нового типу літературного продукту, здатного бути корисним як у наукових дослідженнях, так і в обговореннях про майбутнє цифрової економіки та творчості в умовах цифровізації.