Жителі вулиці Сосюри у Вінниці скаржаться на незадовільний стан дороги, якою майже неможливо пересуватися після дощу. Асфальтового покриття тут не було понад чотири десятиліття, тож мешканці власними силами підсипають ями камінням і відсівом.
Місцева жителька Наталя Рижак розповідає, що живе на цій вулиці вже більше 40 років і за цей час не бачила жодного капітального ремонту.
«На нашій вулиці немає жодної рівної ділянки. Коли йде дощ — доводиться перестрибувати калюжі. Варто оступитися, і вже стоїш по коліна у воді», — говорить жінка.
Проблему підтверджують і інші мешканці. За словами Валентини Єфімової, більшості людей важко дістатися навіть до найближчого магазину чи амбулаторії, адже іншої дороги немає.
«Більшість із нас — пенсіонери. Іти дорогою небезпечно, можна впасти або посковзнутися. А взимку тут справжня ковзанка», — зазначає вона.
Через глибокі вибоїни страждають і автомобілі. Юлія Прокопенко каже, що через низький кліренс свого авто їздити по цій вулиці практично неможливо.
«Є ділянки, де доводиться зупинятися і обходити ями. Постійно чіпляю днищем, і ремонти не припиняються», — розповіла водійка.
Місцеві мешканці об’єдналися, щоб привернути увагу влади. За словами Віталія Дахнівського, звернення надсилали неодноразово, але безрезультатно.
«Обіцяли приїхати, оглянути стан дороги, але ніхто так і не з’явився. Минулого року ми ледве домоглися, щоб принаймні пройшов грейдер», — каже чоловік.
Голова квартального комітету «Соняшник» Антоніна Муржак пояснює, що ще до повномасштабного вторгнення міська влада пропонувала заасфальтувати вулицю у форматі співфінансування. Та більшість жителів не змогли взяти участь через фінансові причини.
«Місто готове було оплатити до 80% вартості робіт, а з людей просили по 3 тисячі гривень за домоволодіння. Але більшість — пенсіонери, тож зібрати такі кошти не вдалося», — пояснила вона.
Голова асоціації органів місцевого самоврядування Наталя Панчук зазначила, що вулиця Сосюри належить до приватного сектору і ремонтується саме за програмою співфінансування.
«Жителі мають звернутися письмово до квартального комітету, сформувати ініціативну групу та стати в чергу на асфальтування. У таких випадках місто бере на себе 70–80% витрат», — сказала вона.
Поки ж влада не включила вулицю до плану ремонту, люди продовжують самостійно підсипати дорогу щебенем, щоб хоч якось пересуватися. Мешканці сподіваються, що цього разу їхні звернення не залишаться без відповіді.