На Вінниччині сталася страшна трагедія — 10-річний хлопчик помер від виснаження після кількох місяців голодування. Мати дитини, яка сама мала інвалідність, не змогла забезпечити належний догляд і не впоралася з організацією побуту.
Це сталося в селі Серебрія Могилів-Подільської громади. Хлопчик, який з дитинства страждав від важких вроджених вад, потребував постійного догляду та спеціального харчування. Спочатку його виховували бабуся і дідусь, які активно займалися лікуванням і реабілітацією, але після їхньої смерті відповідальність за дитину лягла на матір.
Світлана, мати хлопчика, сама має інвалідність III групи. Через це вона не могла самостійно організувати домашнє господарство, а також утримувати свою дитину. До цього всі побутові питання вирішували її батьки, однак після їхньої смерті ситуація стала критичною.
«Мати жила в своєму світі, не вміла вести господарство і розпоряджатися коштами, бо раніше цим займалися її батьки», — розповідає староста села Наталія Тодорчук.
Сусіди стверджують, що мати дійсно приносила додому продукти, але, за їхніми словами, дитина була вже дуже хворою і не могла їсти. Вони припускають, що хлопчик через своє важке становище не зміг їсти, навіть якщо йому приносили їжу.
Незважаючи на регулярні візити соціальних служб і медиків, які фіксували неналежні умови, відповідні рішення щодо вилучення дитини чи надання йому необхідної допомоги так і не були ухвалені. З серпня по грудень родину відвідували медики і соціальні працівники, але серйозні заходи прийняті не були.
«Можливо, до неї треба було ставитися суворіше, але я не можу оцінювати роботу служб, бо не була залучена до засідань», — зазначила староста.
16 грудня 2025 року у будинку, де проживали Світлана та її син, було виявлено мертве тіло хлопчика. На момент смерті дитина важила лише 10 кілограмів. За інформацією слідчих, хлопчик не отримував їжу протягом щонайменше двох місяців. Відомо, що мати була під вартою і не відвідала похорони свого сина.
Відносно Світлани було порушено кримінальну справу за злісне невиконання батьківських обов’язків, що призвело до загибелі дитини. Також підозри висунуті соціальному працівнику, закріпленому за родиною, та сімейному лікарю, які не вжили належних заходів для порятунку дитини.
Ця трагедія викликає багато запитань щодо роботи соціальних служб та здатності держави забезпечити належну допомогу сім’ям, які знаходяться у складних умовах. На жаль, ігнорування проблеми стало причиною загибелі безневинної дитини.