У Калинівській громаді Вінницької області місцеві майстрині знову популяризують давнє українське ремесло — плетіння силянок. Ці бісерні прикраси, що мають глибокий культурний зміст, стали не лише способом збереження традицій, а й способом заробітку для жінок громади, особливо після початку повномасштабної війни.
Силянки — це різновид намиста з бісеру, на якому часто зображені традиційні українські орнаменти, зокрема ромби та геометричні фігури, що зустрічаються у вишиванках. Ці символи мають глибоке значення і відображають зв’язок з природою та культурною спадщиною українського народу. Виготовлення силянок — це копітка праця, що вимагає терпіння та уваги до кожної дрібниці.
Емма Дадул, одна з майстринь, яка відновила це ремесло, зазначає, що спершу її заняття плетінням було способом відволіктися від тяжких новин війни, а згодом перетворилося на додатковий заробіток. “Силянка робиться без станочка, потрібна тільки голка і нитка. Це проста схема, але вона вимагає акуратності та терпіння”, — пояснює вона.
Виготовлення силянок — це не лише збереження ремесла, а й важливий елемент передачі культурної спадщини. Майстрині з Калинівської громади активно проводять майстер-класи для дітей, адже хочуть, щоб цей унікальний вид мистецтва не був забутий. Завдяки таким заходам, молодь дізнається про традиції своїх предків та вчиться створювати свої власні прикраси.
Надія Завальнюк, ще одна майстриня, яка працює без схем, а за власними відчуттями, каже, що цей процес захоплює і дозволяє по-новому оцінити красу українського орнаменту. Всі її роботи вона дарує родині, зокрема своїй доньці та онукам, щоб вони також могли оцінити значення цих прикрас.
Історія силянок на Вінниччині налічує понад сто років. За словами Альони Наумець, директорки місцевого будинку культури, перші згадки про це мистецтво датуються 1914 роком. Вона згадує, що її бабуся носила силянку, яка була традиційним стрічковим герданом. “Я почала запитувати у старших людей, чи пам’ятають вони ці прикраси, і ми знайшли одну стару силянку”, — розповідає Наумець.
Для того, щоб зберегти та популяризувати це старовинне ремесло, майстрині проводять не лише майстер-класи, але й активно беруть участь у культурних ініціативах громади. У листопаді цього року силянки місцевих майстринь, серед яких і Емма Дадул, були внесені до переліку нематеріальної культурної спадщини Калинівської громади, що є важливим кроком на шляху до визнання цієї традиції на більш широкому рівні.
Завдяки зусиллям місцевих майстринь, традиція плетіння силянок не лише зберігається, але й активно передається наступним поколінням. Це чудовий приклад того, як народні традиції можуть не лише пережити важкі часи, а й стати важливою частиною сучасної культурної ідентичності.