У Вінниці створюють автентичну кутю, яку, за припущеннями археологів, могли готувати ще трипільці понад шість тисяч років тому. Місцева жителька Аліна Смеречинська відтворює цей стародавній рецепт, поєднуючи простоту з натуральними інгредієнтами, що не піддаються термічній обробці.
Секрет традиційної куті, яку готували наші пращури, полягає у її простоті та натуральності складників. Це пшениця, мак, мед і горіхи — основні інгредієнти, які не піддаються варінню, щоб зберегти всі корисні властивості продуктів. За словами господині, чим менше вариться страва, тим більше енергетичної цінності зберігається в продуктах.
“Точного рецепту трипільської куті не збереглося. Відновлюємо його інтуїтивно, спираючись на археологічні знахідки, де в керамічному посуді знаходили залишки зерна і маку”, — пояснила Аліна Смеречинська.
Процес приготування куті починається з пророщування пшениці. Аліна Смеречинська пояснює, що для цього не потрібно спеціального обладнання: достатньо води та темного місця. Важливо лише витримати кілька етапів, щоб зерно проросло і стало основою для страви.

“Вечір перед приготуванням, насипаємо суху пшеницю в склянку, заливаємо водою, а наступного дня вже маємо пророщене зерно”, — зазначає жінка.
З часом до традиційної куті почали додавати нові інгредієнти. Відварена пшениця і горіхи стали базою, а згодом родина Аліни додала родзинки та сухофрукти, як це робила її мама. Проте сама Аліна, після багатьох років експериментів, вирішила повернутись до найбільш автентичної версії — трипільської куті, без зайвих інгредієнтів, з акцентом на натуральні смакові якості.

Крім того, що приготування куті стало частиною родинної традиції, у родині Смеречинських зберігається особливий обряд. Перед святковою вечерею жінка обов’язково читає молитву, а першим кутю куштує чоловік — це символізує силу та опору родини. Ця традиція не просто обряд, а важливий ритуал, що приносить благословення на наступний рік.

“Це не просто дві ложки куті, це обряд, де з молитвою просимо благословення на новий рік”, — говорить Аліна.
У родині Смеречинських кутю завжди подають разом з узваром на Святвечір та Різдво — це не лише традиція, а й символ достатку, єдності та продовження життя. Ця страва, яка передається від покоління до покоління, залишається важливою частиною різдвяного святкування, нагадуючи про зв’язок з пращурами та їхнім способом життя.

Таким чином, повернення до стародавніх рецептів дозволяє не лише зберегти культурну спадщину, але й відкривати нові грані звичних для нас святкових страв, надаючи їм нового змісту та глибини.
