Під час розкопок на території колишнього Домініканського монастиря у Вінниці археологи натрапили на знахідку, яка може суттєво розширити уявлення про медичні практики минулих століть. У шарі перевідкладеного ґрунту виявили фрагменти людського скелета та черепа зі слідами трепанації – однієї з найскладніших хірургічних процедур давнього часу.
Про відкриття повідомила дослідниця, кандидат історичних наук Лариса Виногродська, яка працює у науково-дослідному відділі історико-археологічних досліджень Музею історії Десятинної церкви.
За її словами, під час робіт на глибині близько 0,6 – 0,8 метра археологи натрапили на частково збережений скелет. Кістки були незвично з’єднані між собою – тонкою металевою проволокою, а сама конструкція була посаджена на металевий стрижень.
Що знайшли поряд зі скелетом
Поблизу від виявлених кісток археологи зібрали фрагменти черепної коробки та кераміку XVIII – початку XIX століття. Крім того, у триметровому радіусі знайшли низку металевих предметів, які можуть бути пов’язані з медичними практиками.
- вузький плаский залізний предмет завдовжки близько 12 см з загостреним краєм;
- скальпель;
- медичні ножиці;
- ніж;
- кілька склянок для зберігання ліків.
Дослідники припускають, що невідомий металевий предмет міг бути інструментом для операцій на черепі. Виногродська зазначає, що це припущення підкріплює й сам стан знайденого черепа – на його лобній частині зліва видно зроблений вручну отвір, закритий вирізаною частиною кістки.
«Гіпотетично його можна віднести до інструмента для проведення хірургічних операцій на кістках черепа», – пояснила дослідниця.
Історичний контекст місця
Територія, де проводили розкопки, має давню та непросту історію. Тут у XVI – XVII століттях функціонував монастир, який у середині XVII століття був спалений козаками. Пізніше споруди частково відбудували, але первісні підземні ходи та приміщення збереглися.
Коли в середині XVIII століття поряд з’явився новий мурований монастир з костелом, старі підземні приміщення, за припущеннями дослідників, могли мати зовсім інше призначення. Ймовірно, наприкінці XVIII – на початку XIX століття їх використовували як навчальний медичний простір з анатомічними матеріалами та інструментами для відпрацювання хірургічних методик.
Археологи продовжують дослідження, а нова знахідка вже дає підстави говорити про несподіваний та важливий фрагмент медичної історії Вінниччини.
