6 грудня у Вінницькому академічному обласному музично-драматичному театрі імені Садовського відбулася прем’єра вистави, у якій уперше зіграли ветерани російсько-української війни та їхні родини. Проєкт отримав назву “Терапія мистецтвом”.
Війна і сцена: терапія через мистецтво
Для постановки обрали детектив французької письменниці Еліт Абекассіс “Той, що приїхав із Рангуна”. На сцені ветерани разом із дружинами виконували ролі героїв, а діти читали поезію. Ідея проєкту виникла ще у лютому цього року, однак реалізувати її вдалося лише зараз, розповів директор театру Іван Педорук.
Олександр, ветеран із 7,5-річним досвідом служби на Донеччині, Луганщині, у Криму та під час бойових дій 2022 року на Донеччині й Харківщині, після поранення в Бахмуті у 2023 році вирішив змінити життя. Про свої відчуття на сцені він говорить:
“Мені просто весь негатив, воно все витіснуло і це суперові чуття, ніби як очищення якесь, ніби готові до чогось іншого, а до чого я ще не знаю.”
У виставі також взяла участь Зоя Зарічна, переселенка з Херсона, дружина морського піхотинця та мати двох дітей. Вона виконувала роль секретарки — серйозної й відповідальної жінки, що намагається впоратися з роботою в новому місті. Про участь у постановці Зоя розповіла:
“Дуже хвилюючи, але вже мандраж пройшов, все добре. Хочеться ще виходити на сцену. Однозначно помічне, менше переживаєш за те, що відбувається на фронті у чоловіка. Трішки відволікаєшся, пробуєш себе в новій сфері, знаходиш нові знайомства, дуже близьких людей нових.”
Реакція глядачів та близьких
На прем’єру прийшли майже сотня осіб. Серед глядачів був Володимир Веселік, тесть одного з акторів, який наголосив на важливості таких заходів:
“Люди після того, що вони проходять війну, приходять дуже з пораненою нервовою системою. Це буде їх трішки відволікати від таких спогадів, не дуже хороших.”
Оксана Попович, військовослужбовиця, яка служила разом із Олександром два роки, зазначила:
“Неочікувано, що в такому форматі він сьогодні. Хоч я і знала, що Саша творча людина, яка займається творчістю. Це дуже важливо, це є дуже важлива адаптація до цивільного життя. Тому потрібно швидко адаптуватися до того життя, яке було до війни.”
Вінничанин Олег Печелюлько прийшов на виставу спеціально, щоб підтримати ветеранів:
“Кожен із ветеранів пройшов якийсь рубіж. Тобто він воював, він вкладав свої зусилля, волю, нерви. Він витратив свою силу, волю, натхнення, здоров’я на захист нашої держави. І приходить час, коли ти розумієш, що вклав все, що можеш.”
Плани на майбутнє
Директор театру Іван Педорук зазначив, що ветерани-аматори вже планують нові постановки та готові працювати над класичними творами, продовжуючи використовувати сцену як засіб терапії та самовираження.