Напередодні Маланки у селі Попова Гребля на Вінниччині неодружені парубки відтворюють унікальний обряд, відомий як “Цигани”. Ця традиція налічує понад сто років і не має аналогів у жодному іншому селі області.
У старій закинутій хаті хлопці готуються до святкового дійства: перевдягаються в костюми циганів, вивертають кожухи вовною назовні та підкладають горби, щоб створити традиційний образ.
“Нічого нового не додаємо — використовуємо ті костюми, що залишилися з минулих років,” — розповів місцевий житель Володимир Балановський.
“Маланку” у Поповій Греблі ще називають “Цигани”. Це єдине місце на Вінниччині, де збереглася така традиція. Подібних костюмів більше ніде не використовують,” — зазначив Балановський.

“До циган спільного немає нічого. Це вийшло з Румунії — там цигани мали подібну традицію, яка перейшла до нас,” — додав він.
На кожній вулиці формується своя ватага “циганів” — гурт маланкарів. Персонажі поділяються на старшин і “синків”, а до святкового дійства навіть залучають 5-річного хлопчину.
- старий — голова сімʼї;
- стара — мама;
- старший синок та молодші синки;
- Маланка — центральний персонаж;
- Береза — керівник колядників, який починає співати, а інші підхоплюють колядку.
До “старшини” обирають фізично найсильніших парубків. Другий рік поспіль серед них — Василь Міщур.

“Ми вибираємо по силі — найсильніший йде за старого й за стару, найстарший командує всіма синками. Найголовніше — кожух та маска,” — розповів Василь Міщур.
Коли всі збираються, беруть до рук файди-канчуки та співають: “Ой учора ізвечора наша Маланка наряджена”. Після цього ватага вирушає щедрувати — починають із першої хати.

“Кожного року приблизно за місяць молоді хлопці збираються, вчаться колядувати, передають це меншим, і з цими колядками та щедрівками підходимо до свята Маланки,” — сказав місцевий житель Денис Кравець.
За межами подвір’я починаються своєрідні поєдинки. “Цигани” тримаються трійками, а почувши умовний крик “шулима”, розпочинають оборону.

Завершальний етап святкування — боротьба. Кожен персонаж змагається з опонентом з іншої ватаги, а вулиця переможців увесь рік перебуває у пошані,” — розповів Петро Краснянський.
Ця давня традиція не лише зберігає культурну спадщину села, а й об’єднує молодь, передаючи досвід старших поколінь і підтримуючи дух спільності під час зимових свят.
