27 грудня на площі біля вінницької книгарні “Книжка” відбулась масштабна мирна акція, під час якої був розгорнутий найбільший в Україні прапор, що складається з 5 800 фотографій полонених та зниклих безвісти українських військових.
Акція “Об’єднані тишею, що гучніше за слова” стала символом пам’яті та єдності. Під час заходу вінничани не лише згадали про своїх захисників, а й привернули увагу до важливої проблеми, що залишається в тіні — полонених та зниклих безвісти військових. Організаторка акції Маріанна Яцеленко підкреслила, що ця подія не є святом, а нагадуванням: “Ми об’єднуємося, щоб нагадати: наші рідні ще не вдома.”
Розмір полотна вражає — довжина прапора складає 170 метрів, а на його площі розміщено 5 800 світлин тих, хто нині перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти. Як зазначила Яцеленко, мета заходу — привернути увагу суспільства та влади до теми, яка не може бути ігнорована. Подібні акції вже відбулись у Києві та Львові, де участь брали тисячі людей, а організатори планують продовжити це полотно до міжнародного рекорду Гіннеса.
Керівниця громадського руху “Звільнити всіх” Аліна Власенко пояснила, що такі заходи — це не лише спосіб вшанувати пам’ять, але й метод боротьби з байдужістю, що є частиною “непомітної зброї”. “Коли багато людей виходять на акції, ігнорувати це вже неможливо”, — зазначила вона. У Вінниці до акції долучились близько тисячі людей, які вимагають від влади реальних дій для повернення своїх рідних.
Для родин полонених та зниклих безвісти це не просто акція — це їхня можливість бути почутими. Один із учасників, Надія Остапчук, дружина зниклого безвісти військового Андрія Остапчука, розповіла, що її чоловік зник під час бойових дій на Запорізькому напрямку, і відтоді родина не має жодної інформації про його долю. “Ми не маємо права мовчати. Не лише за своїх, а за всіх. Вони стояли за нас”, — наголошує жінка.
До акції долучаються родини військових з різних частин України. Ярослава Паламарчука, дружина зниклого бійця 59-ї бригади, вже понад два з половиною роки чекає на повернення чоловіка. “Ми самі шукаємо, самі звертаємося до всіх інстанцій. І такі акції — це ще один шанс нагадати, що ми не здамося”, — розповіла вона. Родини неодноразово зверталися до Червоного Хреста, СБУ та інших організацій, однак досі не отримали жодної підтвердженої інформації.
Ще одна учасниця акції, мати зниклого військовослужбовця Віталія Крутого, неодноразово брала участь у подібних заходах в різних містах України. “Я шукаю свого сина і вірю, що він повернеться живим. Поки є надія — ми будемо виходити і говорити про них”, — сказала жінка, чий син служив у 110-й бригаді.
Ця акція — не лише символ пам’яті, але й виклик байдужості суспільства. Зниклі безвісти та полонені — це не просто статистика, це обличчя, це родини, які чекають на своїх близьких. Подібні заходи нагадують: доки не буде достеменно відомо про долю кожного, боротьба за правду та повернення триває.