20 грудня у Вінниці, на Європейській площі, пройшла акція “Не мовчи — полон вбиває”, присвячена підтримці українських військових, які стали полоненими або зникли безвісти. В заході взяли участь близько 300 людей, серед яких рідні зниклих, військовополонених та небайдужі вінничани.
Основною метою акції було привернути увагу до долі військових, зокрема, бійців об’єднаної штурмової бригади “Лють”, зв’язок з якими обірвався під час боїв у Бахмутському районі. Одним із організаторів заходу став Анатолій Іващенко, батько Віталія, який є одним з безвісти зниклих.
Анатолій Іващенко розповів про свою болючу втрату, пояснивши, що його син Віталій, доброволець ЗСУ, зник під час виконання бойового завдання в районі Богданівки ще два роки тому. З моменту останньої розмови з сином, коли Віталій пообіцяв повернутися після виконання місії, родина не отримувала жодної звістки. Лише пізніше стало відомо, що син міг потрапити до полону, коли його тіло так і не знайшли серед решти загиблих.
“Моєму синові 23 роки, і два з них він безвісти зниклий. Ми живемо з цим болем, але все одно маємо надію на його повернення”, — поділився Анатолій Іващенко під час акції.
Не лише Анатолій Іващенко, а й інші родини, що втратили зв’язок з близькими на фронті, поділилися своїми історіями. Ольга Есаулова, двоюрідна сестра зниклого безвісти Павла Міронова, розповіла, що останній раз чула від нього 25 червня, коли він повідомив, що вирушає на завдання. Після того їх зв’язок обірвався, і до цього дня родина не має жодної інформації про його місцеперебування.
“Ми сподіваємося, що він у полоні, тому що це дає хоч якусь надію. А коли немає жодних підтверджень, то це ще важче”, — зізналася Ольга.
На акції також була присутня Анна Паламарчук, чий чоловік, військовий Юрій, зник безвісти у серпні 2024 року під час бойових дій на Луганщині. Анна приїхала до Вінниці з Брацлава, аби вшанувати його пам’ять і підняти важливу проблему зниклих безвісти військових.
“Ми разом з родинами зниклих не можемо стояти осторонь. Ми один одному підтримуємо і не даємо забути, хто ми є, хто за нас стоїть. Зараз, коли в країні війна, важливо пам’ятати і підтримувати тих, хто чекає своїх рідних”, — зазначила Анна Паламарчук.
Важливим моментом акції стало згуртування родин у спільноті “Об’єднані надією”, де рідні полонених і зниклих безвісти обмінюються інформацією та підтримують одне одного. Оксана Карім Назарова, учасниця цієї спільноти, розповіла про свою невтішну надію, що її син, зниклий у квітні цього року, живий і потрапив до полону. Вона також зібрала його речі, зокрема книгу, яку він замовив перед відправленням на фронт.
Історії цих людей – це лише невелика частина трагедії, що щодня відбувається в Україні. Акція “Не мовчи — полон вбиває” стала ще однією можливістю для родин зниклих безвісти висловити свій біль і звернутися до всіх небайдужих із закликом до підтримки та пам’яті.
У цей важкий час, коли кожен день приносить нові втрати, родини, що залишилися без своїх близьких, спільно шанують пам’ять своїх героїв і тримають надію на їх повернення.
